Через повномасштабне вторгнення росії в Україну, звірства, злочини, які вона чинила і чинить з нашими людьми, з нашими здобутками та нашою землею, вже ніколи не буде українець (та і весь цивілізований світ) лояльно ставитися до таких «сусідів», які «в усій красі» показали свою ницу, звірячу сутність.
Саме тому постало гостре питання стану психічного здоров’я здобувачів освіти та їхніх батьків, що впливатиме на освітній процес у цьому навчальному році. Одним із головних завдань ліцею є повсякденна психологічна допомога та емоційна підтримка всіх учасників освітнього процесу.
Вчителі, звичайно, враховують емоційний стан здобувачів освіти, бо ж під час війни вони стикаються з дітьми, які переїхали із регіонів, де відбуваються (чи відбувалися) військові дії, або навіть втратили когось із близьких. Це дуже впливає на поведінку дитини, її здатність до навчання та на психічні реакції на навколишні збудники.
Виходячи з такої непростої ситуації, яка є наразі у нас в країні, я, практичний психолог Теофіпольського ліцею № 2 Тамара Миколаївна Клепченко, прагну організувати свою роботу максимально продуктивно. У ще раніше створеному чаті «Психолог» відразу, з тієї страшної дати 24 лютого 2022, яка перевернула наш звичний світ, для учнів, педагогів, батьків та всіх зацікавлених осіб я стала формувати звернення з актуальних тем, які мають підтримувати, допомагати впоратися з досі невідомими викликами. Вони формуються для різних вікових груп учнів (класні керівники та класоводи надсилають їх в чати своїм підопічним), для педагогів та для батьків. Наприклад, одне з багатьох моїх звернень таке: (за 15.03.’22) «Доброго дня всім! Миру в Україні та в наших душах! Віримо в перемогу наших ЗСУ та боремося кожен на своєму місці. Це наш фронт, наша частка відповідальності в безсумнівній перемозі над осоружним ворогом. Сьогодні продовжую допомагати всім учасникам освітнього процесу підказками, порадами, інформацією - всім, що стосується психології. Я також чекаю на запити, питання, які у вас можуть виникнути, - буду старатися допомогти. Наразі надаю теми, які пропоную і вам переглянути, і у ваші групи батьків та учнів переслати. Виберіть на свій розсуд. Можливо, можна надсилати по одній - через день. Здоров'я та оптимізму!»
За весь період війни актуальних тем, звичайно, було багато. Ось деякі з них:
«Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям?
- Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.
- Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка.
- Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне – залучити до діалогу.
- Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.
- Допомагати фільтрувати інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.
- Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати – нормально, кричати – нормально, злитися – нормально.
- Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.
- Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію, відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.
- У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми – стратегічно важливий ритуал.»
Через обстріли наших територій в періоди повітряних тривог діти змушені проводити якийсь час в укриттях. Під час стресових ситуацій для зниження тривожності дорослим (педагогам, батькам) варто перемикати увагу дітей та пропонувати їм малювати, складати казки, грати в ігри тощо.
До прикладу, відома психологиня Світлана Ройз пропонує грати з дітьми такі ігри:
«Я — тварина»: показати жестом, позою, звуками, яка тварина. Другий партнер із гри відгадує. Образ тварини завжди «про життєвість».
«Чарівні дотики»: уявити, що тіло — музичний інструмент. Кожна частина тіла видає свій звук. Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукурікає тощо.
«Питання»: один гравець ставить запитання — другий повинен відповісти на нього питанням. Гра триває, доки хтось скаже речення без питання. Наприклад: «Ти їв сьогодні? — А чому ти цікавишся? — Хіба це секретне питання?» — і так далі.
«Казка»: складаємо казку — кожен каже по реченню.
Ще одна проблема – дуже важлива на сьогодні – ЯК ЗАСПОКОЇТИ ДИТИНУ?
Я знайшла поради дитячої психологині Ольги Шакотько, яка з 2014-го року є кризовим волонтером і працює з дітьми-переселенцями. Ось що вона пропонує:
- «Щоб заспокоїти дитину, спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас. Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі.
- Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять.
- Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті.
- Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе. Найчастіше дитина в паніці через те, що не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал. Треба пояснити, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку.
- Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається.
- Переключати увагу на тих, хто потребує підтримки: бабуся, молодша сестричка тощо.
- Окреслити зону відповідальності: дитина сама контролює, які іграшки треба взяти, знову спускаючись в підвал.»
Окрім звернень, порад надсилала (і надсилаю) інформативні картинки, які містять «спресовану інформацію», як то
Гарною допомогою є чат «Психологічна підтримка». Там я знаходила і знаходжу багато актуальних тем. Наприклад, про повернення до школи під час війни «Правила організації навчання від психолога»: Усе більше школярів повертаються до навчання в дистанційному форматі. Думки батьків розділилися: одні вважають, що ніякого навчання під час війни бути не може, інші — що діти мають навчатися, незважаючи ні на що. Психологи ж підтримують відновлення навчального процесу, але мають деякі зауваження та рекомендації до його організації.
Мета дистанційного навчання під час війни — не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.
Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо — навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.
Зараз не час фокусуватися на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання — це буде ефективніше.
Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.
Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності й інертності під час онлайн-уроків.
Учителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом на уроках. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.
Навчання в такий складний час — це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини.
Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.
Бережіть себе та близьких.
Психолог Лейла Гасанова.
Нагадуємо, що платформа https://tellme.com.ua/ надає онлайн безкоштовну психологічну допомогу не лише дорослим, а й дітям. Усе, що вам потрібно, це коротко описати проблему, і наш спеціаліст зв'яжеться з вами.»
Вищевказані матеріали – це лише невеличка частина з тем за перший (дуже страшний) місяць війни з 24.02.2022 по 25.03.2022.
Для різноманіття форм серйозні теми деколи подаю в «несерйозній оправі» - у вигляді мультфільмів. З 11 м/ф за 07.04.’22 один, наприклад, - мультфільм для дітей про війну «Добро завжди перемагає» https://youtu.be/LKfuXR-dxfY, https://youtu.be/LKfuXR-dxfY, https://youtu.be/4V2dX2IlBkY - варто подивитися навіть дорослим, щоб навчитися в доступній формі пояснювати цю важку та складну тему навіть самим маленьким…
А для підняття духу, оптимізму надсилаю міні-відео (переважно, для дорослих) з «народними перлами» (Привіт усім окупантам з Одеси – з Вакарчуком; «Сіла птаха…» https://youtu.be/yFbNDpYSRwg і «Цей сон» - з Лесею Никитюк https://youtu.be/ZKD76BGL94g), з патріотичними піснями («Україна переможе!» https://youtu.be/_1gnWxBuoC8 , «Не забудем і не пробачим» https://youtu.be/b9EJWtj5ZjI , сильна пісня «95 кварталу» https://youtu.be/nClzSqRyasU тощо.
Зараз все ще триває ця наджорстока війна, тож триває евакуація дітей з територій, де ведуться активні бойові дії, до більш безпечних регіонів. Більшість з цих дітей тривалий час були без здорового сну та їжі. Не дивно, що дітям буває складно адаптуватися до нормальних умов. Як допомогти цим дітям, які бачили всі жахи війни?.. «Основні поради, як не порушити кордони дитини, яка пережила стрес:
- фізично опустіться на її рівень
- представтесь і розкажіть, як пов’язані з нею
- спитайте, як можете звертатися до неї
- поясніть, як довго ви будете з нею
- розпитайте, як вона себе почуває та що їй потрібно зараз
- покажіть приміщення, в якому вона перебуватиме
- розкажіть про правила перебування
- опишіть місцевість, в якій вона опинилась.
‼Важливо! Дайте зрозуміти дитині, що зараз саме ви — її надійна підтримка, готові вислухати та подбати про неї.
І ще — не розпитуйте дитину про бойові дії, які вона могла бачити або про близьких, які залишились. Дитина розповість про це, коли буде готова.»
Окрім дистанційної роботи, проводилися очні зустрічі–консультації з внутрішньо переміщеними особами.
Зі старшим підлітком Р. (з Київщини) було 4 заняття, на яких він багато розповідав про пережите – таке коротке в часі та руйнівне в психічному вимірі, важке в почуттєво-емоційному плані. Потреба в консультації психолога у Р. виникла через брак емоційної підтримки рідних та фізичну втрату друга (трагічний випадок). Довгі «реанімаційно»-реабілітаційні розмови, різні діагностичні методики, творчі завдання, вправи дали свої результати... Підліток визнав, що вже має більшу впевненість і в плані самооцінки, і в плані міжособистісних контактів, і в плані умінь самоорганізації та саморегуляції… Дуже надіюся, що Р. і надалі (в разі необхідності) звертатиметься по допомогу до спеціаліста, бо має досить вразливу душу, а це часто сприймається ровесниками за слабкість, тому хлопець може стати жертвою булінгу, викликати в свій бік агресію (в різних її проявах).
Зверталася за допомогою і ВПО (донька-дружина-мати 2-х донечок) Ю. з Луганщини. Проблема стосувалася внутрішньосімейних питань, з якими жінка не могла самостійно впоратися.
Війна, на превеликий жаль, триває. І хоча все частіше ми відчуваємо радість локальних перемог, здобутих нашими найкращими захисниками, нашими рідними ЗСУ, ми не забуваємо, що з нашого боку гинуть «справжні і гідні»… Так, вже ніколи не забудемо і не пробачимо!.. А тому робота в кризових ситуаціях триває і триватиме, доки ці кризові ситуації існуватимуть. Змінюватимуться форми, пристосовуючись до викликів «сьогодення», можливо, розширюватиметься тематика, але залишатиметься головна мета - допомога тим, хто її потребує.